Характер людини

      «Скільки людей — стільки й характерів», — часто повторюємо ми. 

І це дійсно так, двох однакових людей немає і навіть близнюки, яких не можемо розрізнити на перший погляд , на другий виявляються зовсім різними людьми. Люди мають різні системи цінностей, захоплення, принципи і світогляд, по-різному реагують на зовнішні подразники. Характер людини обумовлює її вчинки, з яких і складається життя.

         Ми пропонуємо вам разом простежити, з чого складається характер і чи можна змінити його.

Характер людини — що ж це?

         Вчені психологи характером називають індивідуальне поєднання тих властивостей особистості, які проявляються у вчинках людини і визначають її ставлення до навколишнього середовища. У перекладі з грецької слово «характер» — Charakter — означає «відбиток», «карбування».  

  Риси характеру 

 У характері кожної людини можна виділити загальні групи рис. Одним з найбільш наочних способів поділу на групи є система Б.М. Теплова. 

  У першу групу цей учений виділив спільні риси характеру, ті, які є психічною основою особистості. Це такі якості як принциповість, чесність, мужність і, природно, їх антиподи: малодушність, нещирість. 

   У другу групу входять ті риси характеру, в яких виявляється ставлення людини до інших людей. Тобто товариськість і замкнутість, доброта і недоброзичливість, уважність і байдужість. 

  Третю групу рис характеру складають ті риси, які виражають ставлення людини до самої себе. Саме до цієї групи належать гордість і зарозумілість, марнославство, зарозумілість і почуття власної гідності, адекватна гордість.  

   Четверта велика група рис відображає ставлення людини до праці.

 Працьовитість і лінь, страх труднощів і наполегливість в їх подоланні, активність і безініціативність входять в цю групу. 

 Класифікація характерів людини 

  Розібравшись з основними групами рис характеру, правильно було б перейти до типології характерів. Але тут в сучасній психології немає загальної класифікації. Та й як можна класифікувати характери при такому багатстві поєднання їх рис у різних людей? Тим не менш, такі спроби робилися вченими дуже давно. 

    Наприклад, є поділ характерів по їх домінуючим вольовим та емоційним якостям. У результаті виділяють вольовий тип характеру (дієвий, з домінуючою волею), емоційний (керується емоційним фоном) і розумовий (тверезомислячий, що спирається на аргументи розуму). 

   Свого часу німецький лікар-психіатр Кречмер класифікував людей по їх тілобудові і висловив гіпотезу, що людям певної конституції властиві й певні риси характеру.   

   Так астеніки, людям худорлявої статури, з тонкими кістками і слабкими м’язами, притаманна слабка емоційність, любов до філософії та самоаналізу, схильність до самотності. 

  Людям атлетичного типу (середній або високий зріст, широка грудна клітка, відмінна мускулатура) властиві сильна воля, наполегливість і навіть упертість. 

   Третій тип конституції — відрізняє середній зріст, добре розвинена жирова тканина, слабкі м’язи. Люди цього типу емоційні, прагнуть отримувати від життя задоволення. І хоча пізніше ця типологія характерів була визнана не стовідсотково вірною, зерно істини в ній є. 

   Люди, з певною будовою тіла частіше страждають подібними нервовими розладами. Тип конституції людини є вродженим, на нього впливає генетичний фактор, який також обумовлює деякі недуги. Що й робить гіпотезу про загальні риси характеру вірогідною. 

Формування характеру 

   Характер людини дещо змінюється протягом всього його життя. Ці зміни протікають найчастіше несвідомо, але іноді людина свідомо міняє якісь риси. 

    Але основні, базові риси, закладаються ще в далекому дитинстві і можна з упевненістю стверджувати, що до 5-6 років дитина вже має свій власний характер. 

    Вже до другого року життя дитина демонструє вольові риси характеру, а до 3-4 років формуються ділові риси. 

   Явні ознаки комунікативних рис характеру виявляються до 4-5 років, коли дитина починає брати активну участь у групових рольових іграх. У цей віковий період на характер дитини значно впливають дорослі, те, як батьки поводяться з малюком. Якщо батьки приділяють увагу дитині, розмовляють з нею і цікавляться її бажаннями, то у такої дитини найімовірніше розвинеться довіра до людей, товариськість і життєрадісність. В іншому випадку вірогідна поява таких рис як замкнутість, закритість. 

  У шкільні роки продовжується формування характеру дитини, але в молодших класах пріоритетним є думка батьків і вчителів, а в середніх класах більший вплив на характер надають ровесники. 

У старших класах картина знову міняється: думка дорослих знову стає більш вагомою. Але вплив старших стає більш опосередкованим. Також у цей період вагомий вплив на характер людини чинять засоби масової інформації.

  Надалі зміни характеру будуть складатися з подій особистого життя, зустрічей з яскравими особистостями харизматичними, а також під впливом вікових змін. 

   Найпомітнішими з останніх є зміни характеру особистості в старшому віці. У 50 років людина виявляється як би на стику минулого і майбутнього. Їй вже не притаманна звичка будувати плани і жити майбутнім, але ще рано вдаватися до спогадів.

   Після 60 років починається новий етап в житті людини, коли минуле і сьогодення набувають надзвичайну цінність. Виявляються такі риси характеру як неквапливість, розміреність. Також дещо змінюють характер проблеми зі здоров’ям. 

Як змінити свій характер

     Як правило, нові риси характеру найбільш швидко і повно проявляються в людині, якщо вони схожі з вже існуючими.

      Людина завжди може змінити риси характеру, які їй не подобаються. Для цього існують безліч методик, але всі вони базуються на одному: бажання змінитися повинно бути внутрішнім і усвідомленим. 

   Гарним помічником у зміні характеру стане систематичний підхід. Випишіть на окремий листочок риси характеру, від яких ви хочете позбутися. Навпроти кожної риси напишіть, в чому вона проявляється. Знаючи це, вам буде легше контролювати себе і не допускати неприємних вам вчинків. 

    Характер людини створюється довго,позбуватись неприємних рис складно, це вимагає кропіткої і тривалої праці. Але це не неможливо і особливу складність представляє буквально перший тиждень. Коли контроль над проявом «темної» сторони вашого характеру перейде у звичку, стежити за своєю поведінкою стане значно легше. І дуже скоро те, що вам не подобалося у вашому характері, перестане ускладнювати вам життя і спілкування з близькими. 

        Наприклад, вашої негативною рисою є гнівливість. Вона проявляється в тому, що ви, не дослухавши співрозмовника, встигаєте нагрубіянити йому. Вам варто почати контролювати свої дії: спробуйте дослухати співрозмовника до кінця, порахуйте до п’яти або десяти, перш ніж сказати різкість. Також добрі результати у зміні свого характеру дає зразок для наслідування. Вибравши якийсь зразок (ним може бути як реальне, так і вигадана особа), ви починаєте рівнятися на нього. І питаєте себе, як би він вчинив на вашому місці. Копіюючи бажану манеру поведінки, ви також будете виробляти у себе правильні звички і мінімізуєте прояви негативних рис характеру. Тут ми зробимо лише таке зауваження: не намагайтеся скопіювати поведінку співробітника в точності, як воно є. Та й навряд чи у вас це вийде. Потрібно розуміти, що ви по-своєму індивідуальні, а тому будь-яка риса буде проявлятися зі своїм властивим тільки для вас відтінком. Наприклад, ви хочете бути таким же твердим у спілкуванні з клієнтами, як і ваш колега по роботі. Це зовсім не означає, що ви повинні в точності копіювати його дії. Тобто якщо вам з боку видно, як ваш колега незворушно і впевнено спілкується з кожним з клієнтів, то, слідуючи йому, трохи неправильно надягати «маску незворушності і впевненості», повністю повторюючи його міміку та інтонацію. Вірніше, тільки цього буде недостатньо. Краще, якщо ви ще й спробуєте розібратися, за рахунок чого йому вдається бути таким. Напевно, ваш колега добре розбирається в своїй справі, володіє великим словниковим запасом і це додає йому впевненості у розмові. Можливо, він більш адекватно реагує на критику, відсіваючи особисті, будь-які необгрунтовані претензії і виділяючи лише дійсно проблемні моменти, тим самим уникаючи непотрібних суперечок і конфліктів. Тобто ви повинні розкласти по поличках характер людини, який служить для вас зразком для наслідування, і постаратися виробити ці якості в собі. Неважливо, якою системою виправлення себе ви скористаєтеся. Важливо, щоб ви щиро хотіли змінитися на краще, тоді для вас не буде нічого неможливого. 

Пам’ятайте, що немає межі досконалості, розвивайте в собі все найкраще, бажаємо успіхів!